В цій статті мова йде про те, хто така тупорила акула, де вона мешкає, який в неї норов, чим полюбляє ласувати та інша важлива інформація про цю рибу.
Тупорила акула: вигляд, норов, раціон, вороги
Акула-бик, тупорила акула, сіра бича акула, акула замбезі, нікарагська акула – все це назви однієї акули з роду сірих акул – Carcharhinus leucas.
Свою назву вона отримала завдяки веретеноподібному тілу, що є характерним для сірих акул, а також тупому рилу та агресивній поведінці. Верхня частина тіла сірого кольору, черево – біле. Максимальна довжина тіла становить чотири метри, а вага 575-600 кг. Мешкає тупорила акула на глибині до 152 метрів, але частіше її можна зустріти на глибині до 30 метрів.
Самці є територіальними тваринами, дуже агресивно реагують на будь-яких суперників. Саме цей вид вважається найагресивнішим серед акул. А їхні щелепи мають найсильніший укус серед всіх видів акул.
Зазвичай ліниві, під час полювання, вони стають активними. Вони їдять кісткових риб, дрібних акул, ракоподібних, голкошкірих, морських змій та не гидують канібалізмом. Полюють на дельфінових та невеликих черепах. Полювання ведуть наодинці, у каламутній воді.
Тупорила акула вважається вищим хижаком, тож не має у природі ворогів, однак, до них можна віднести людину та косаток. В річкових системах акул можуть поїдати крокодили. Молоді особини мають ворогів у вигляді білої, тигрової та сіро-блакитної акул.
Акула-бик та прісні води
Ці акули мешкають у всіх водах тропіків та субтропіків. Мають толерантність до різної солоності води, можуть заходити у прісні води. Іноді акули-бики підіймаються на багато кілометрів за течією. Вони проникають у різні річки Азії, Африки, Америки та Австралії: Ганг, Брахмапутру, Замбезі, Амазонці та Міссісіпі. А в озерах Мічіган та Нікарагуа вони мешкають постійно.
На відміну від інших видів акул, що іноді заходять в естуарії річок, тупорила акула може запливати на далекі відстані за течією та спокійно змінювати солону воду на прісну. Однак все життя проводити у прісних водах тупорилі акули не можуть. Однією з причин вчені вважають той факт, що первинні джерела харчування акул-биків знаходяться у морській воді. Проте це їй не заважає мешкати певний час на мілководді річок.
Наче біла акула, тупорила може вискакувати з ріки, долаючи течію.
Тупорила акула та людина
Акула-бик є об’єктом промислу, її м’ясо їдять. Шкіра та печінка становлять окрему цінність. Ці акули часто трапляються в якості прилову.
Виду надано статус «Близький до вразливого положення».
Через великий розмір, сильні щелепи, агресивний норов, та звичку плавати на мілководді у мутній воді – тупорила акула вважається найнебезпечнішою акулою для людей. Раніше більшість атак приписували білій акулі в серії нападів біля Сіднея у 2009 році. Нині відомо, що це були акули-бики. Також напади на людей у річці Ганг приписувалися гангській акулі, яка на межі вимирання, хоча ці атаки робили тупорилі акули.
Є думка, що саме напади акул-биків лягли в основу роману “Щелепи” Пітера Бенчлі.